Гуманітарні кризи завдають подвійного удару: вони руйнують інфраструктуру життя і водночас послаблюють емоційні основи, що підтримують добробут. Психічне здоров’я залишається великою невидимою частиною повсякденного життя в кризових ситуаціях, що характеризуються насильством, втратами або переміщенням. Вплив цього є глибоким: людина, яка живе в умовах хронічного стресу, має нижчу здатність до відновлення, вищий ризик фізичних ускладнень і меншу схильність до дотримання медичних процедур.

Оксана, логіст MdM-Греція в Україні, розповідає свою історію після російського вторгнення, натхненну виставкою «День, коли все змінилося».

З 1996 року я жила в рідному місті Тростянець, що в Сумській області України. Я була членом місцевої громади та працювала в сімейному бізнесі. Ми жили та працювали в мирі.

Коли в лютому 2022 року російські танки вторглися в Тростянець, моя дочка була в першому класі, а мені було 34 роки. У 2021 році вона вивчила українську абетку, але вже через півроку їй довелося вивчати німецьку мову. Нас вигнали з рідного міста. У місті не було води, опалення та електроенергії. Панував хаос і мародерство. Цей період залишається найважчим у моєму житті. Я ніколи не пробачу собі, що залишила чоловіка, батьків і сестру в окупованому місті. Мій чоловік і решта моєї родини не могли виїхати, бо допомагали іншим людям, але на той момент я вже не могла більше жити в страху.

Через «зелений коридор», проїжджаючи 11 контрольно-пропускних пунктів під загрозою кулеметів російських солдатів, я виїхала і врятувалася. У моїй машині були також інші діти, прабабуся і прадід моєї дочки. Мій батько дав мені останню каністру бензину, яку мав, бо боявся, що я не доїду до місця призначення (на той час заправки тут не працювали).

Я поїхав до Німеччини. Подорож довжиною 2000 кілометрів тривала п’ять днів; ми не могли їхати швидше, бо в Україні вперше було введено комендантську годину. Я досі боюся залишати свою сім’ю; мені важко бути з новими людьми. Війна нікого не залишає таким, як раніше.

Управляти своїм психічним здоров’ям дуже складно, особливо в умовах пострадянського суспільства. Іноді це викликає сором і стигматизацію з боку суспільства. Але я зуміла допомогти собі, і я хочу допомогти всім, хто зараз переживає складні часи.

У 2023 році я повернулася до Сумської області. І нарешті я відчуваю, що я цінна, коли разом із командою Médecins du Monde сприяю наданню послуг з психічного здоров’я в Сумській області. Тепер, відчуваючи біль інших людей, я активно беру участь у гуманітарній діяльності, реалізуючи соціальні програми та інші заходи для підтримки та поліпшення фізичного та психічного здоров’я людей у Сумській області.