КІЛЬКІСНЕ ОПИТУВАННЯ

MdM -Греція провела кількісне опитування з використанням «Інструменту сприйняття потреб» ВООЗ/Великобританії під назвою HESPER (Шкала сприйняття потреб у надзвичайних гуманітарних ситуаціях) (ВООЗ, 2011), щоб з’ясувати, ЯК надавати допомогу якісними методами після з’ясування того, ЯКІ потреби існують на місцях. Команда MdM -Греція використовувала багатоступеневий відбір, випадковим чином відібравши 20% громад (з приблизно 40-60 громад у кожній області). У кожній громаді було відібрано 20-30 респондентів обох статей та різних вікових груп.

На кожне запитання респонденти обирали 4 варіанти відповідей: «важливо для мене», “не важливо для мене”, “не знаю” та “не стосується”.

ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

MdM -Греція провела загалом 29 інтерв’ю (KIIs) та 15 групових дискусій (FGDs) у Чернівецькій та Сумській областях.

Метою інтерв’ю з ключовими респондентами (далі – KIIs) було визначити проблеми, з якими стикаються окремі особи та громади/спільноти, а також те, як вони справляються з цими проблемами та управляють ними. Гайд інтерв’ю складався з тринадцяти (13) основних тем. Ключових респондентів не просили розповідати про особисту біду чи проблеми, але просили поділитися досвідом, обговорити перспективи та висловити більш глибокі думки та погляди. Ключові респонденти були відібрані таким чином, щоб передати різні та розбіжні думки щодо цих тем.

Метою фокус-групових дискусій (далі – FGDs) було визначити проблеми, з якими стикаються окремі особи та громади, а також способи, за допомогою яких вони справляються з цими проблемами та управляють ними. Було проведено п’ятнадцять (15) FGDs із загальною кількістю учасників 59. Опитувальники для FGDs були підготовлені MdM-Греція (д-р Юп Де Йонг та д-р Володимир Коростій) за підтримки старшого координатора програм та адвокації MdM- Греція. Польові координатори MdM-Греція в Чернівцях та Сумах організували та модерували дискусії за підтримки адміністративного та проектного персоналу MdM-Греція та Голови місії MdM-Греція.

Обговорення для кожного типу груп було обмежено 3-4 основними темами. Учасників фокус-груп не просили ділитися своїми особистими труднощами чи проблемами, натомість вони разом обговорювали свої погляди та перспективи життя своєї громади. FGDs були розроблені відповідно до принципів Різноманітність – Рівність – Інклюзія / DEI.

ЗБІР ДАНИХ

MdM -Греція збирала дані на рівні уряду, регіону (області) та місцевої громади (громади). Цей процес допоміг виявити прогалини в знаннях і досвіді медичного, освітнього та психосоціального персоналу в країні. Також було проведено критичний огляд наукової та неофіційної літератури з метою поглиблення знань та визначення основних проблем серед надавачів та отримувачів послуг.

Так як респонденти є громадянами європейської, розвиненої країни, тому вони не віднесли такі базові потреби в надзвичайних ситуаціях, як їжа та житло, до першочергових, за винятком питної води, що свідчить про страх, викликаний війною, і, можливо, також пов’язане з відповідними атаками, як-от руйнування Каховської дамби, що сталося в червні 2023 року.

Варто зазначити, що хоча «Дистрес» виділений великим відсотком як основна проблема, «Фізичне здоров’я» все ще вважається більш важливим, ніж «Психічне здоров’я», більшістю респондентів. Оскільки «Охорона здоров’я» відіграє важливу роль для українців, а «Турбота про членів сім’ї» та «Турбота про самотніх людей у громаді» також складають значні відсотки, раціонально припустити, що визнання важливості підтримки та лікування психічного здоров’я для громадян України також зростає.

Руйнування домівок і засобів до існування, обстріли, важкі поранення і смерть, тривала розлука і турботи про близьких, а також щоденний стрес від нестабільної життєвої ситуації і невідомого майбутнього є основними причинами психічного розладу для більшості українців, як показали наші KIIs та FGDs. Існуючі послуги з охорони психічного здоров’я є недостатніми або взагалі відсутні у сільських та віддалених районах, таких як громади Сумщини. Крім того, місцева система охорони здоров’я перевантажена і не в змозі задовольнити психологічні потреби в поєднанні з більш хронічними проблемами зі здоров’ям. На рівні громад існують такі проблеми, як стигматизація, нерозпізнавання ознак дистресу, обмежена проінформованість про доступну підтримку, недостатній рівень знань у сфері доказової медицини та пошкоджена інфраструктура. Незважаючи на зростання попиту на послуги з охорони психічного здоров’я, за словами ключових респондентів та учасників фокус-груп, залишаються значні перешкоди до надання медичної допомоги для постраждалих груп населення.

Успадкована неефективність українського сектору охорони здоров’я, бюрократичні перепони, недостатній акцент на профілактиці та громадському здоров’ї, а також нерівність у доступі до якісних медичних послуг, особливо серед сільського населення, яке перебуває в несприятливому становищі, та населення з недостатнім рівнем охоплення медичними послугами.

Вразливі підгрупи, такі як люди з інвалідністю, люди з хронічними хворобами, внутрішньо переміщені особи (ВПО), особи, які зазнали травм, пов’язаних з війною, особливо схильні до ризику неотримання необхідної медичної допомоги. Проблема ще більше загострюється через негативний вплив, якщо вона впливає на здатність людей залишатися активними в соціальному та економічному житті. У свою чергу, люди все частіше відчувають депресію.

Молоді люди з числа ключових респондентів та учасників фокус-груп повідомили, що переживають значні фізичні, емоційні та соціальні зміни, піддаються більшому ризику вдатися до шкідливих механізмів подолання труднощів та поведінки у боротьбі з проблемами психічного здоров’я, такими як тривога та депресія.

Стигма, дискримінація та соціальна маргіналізація, а також порушення прав людини призводять до підвищення рівня емоційного розладу та психічних розладів. Із числа зацікавлених сторін в громадах та опитаних людей, саме молодь і люди середнього віку зазначили, що краще справляючись з труднощами, і мають більше шансів реінтегруватися в економічне життя: наприклад, знайти роботу або вступити на курси (професійного) навчання. Такі приклади згадувалися під час наших обговорень з членами громади. Хоча проект не передбачав відстеження відповідних змін, MdM-Греція інтегрує цю перспективу в свою роботу, прагнучи створити групи самодопомоги між медичним персоналом на рівні лікарень та громад.

Звернення за допомогою з питань психічного здоров’я в Україні ускладнюється тим, що ознаки дистресу та проблеми з психічним здоров’ям не визнаються як такі, або не відомі відповідній службі підтримки, як показало наше дослідження в громадах. Найважливіше те, що звернення за допомогою найбільше стримується повсюдною стигматизацією психічного здоров’я. Хоча українці співчувають людям з проблемами психічного здоров’я, ті, хто бореться з психічними розладами, часто є соціально маргіналізованими і вважаються такими, що потребують такого ж рівня контролю та дисципліни, як і маленькі діти.

Психічне здоров’я також стигматизується в секторі охорони здоров’я. Питання психічного здоров’я рідко розглядаються під час медичної підготовки працівників первинної медичної допомоги, що сприяє соматичній інтерпретації та лікуванню психосоціальних проблем. Це також призводить до того, що людей з проблемами психічного здоров’я направляють до спеціалізованих психіатричних закладів (замість того, щоб надавати їм спеціалізовану допомогу на нижчому рівні). Як наслідок, виникають проблеми з дотриманням прав людини по відношенню до людьмей з психічними розладами, які перебувають у закладах довготривалого лікування. Фахівці-практики, наприклад, координатори програм з охорони психічного здоров’я, часто мають приховані або явні упередження щодо людей, яких вони мають підтримувати, що впливає на те, як вони почуваються і як до них ставляться. Це свідчить про поширення непорозумінь щодо психічного здоров’я, його взаємозв’язку з фізичним здоров’ям, а також соціальних та зовнішніх чинників, що лежать в його основі.